ЧАС СПОКУТИ
Початок двадцятого стор╕ччя для Канади був пер╕одом масового заселення кра╖ни ем╕грантами, осво╓ння ╚диких╩, необжитих земель. Уряд запрошував ус╕х бажаючих, об╕цяючи ╖м р╕вноправне громадянство в╕льних поселенц╕в та вс╕ляку п╕дримку во Канад╕ у пошуках кращо╖ дол╕.
В серпн╕ 1914-го спалахнула Перша Св╕това в╕йна. Тут сталось щось неймов╕рне. Т╕льки через те, що Великобритан╕я, колон╕я яко╖ стала новою батьк╕вщиною для укра╖нських ем╕грант╕в, ╕ Австро-Угорщина, до складу яко╖ входили зах╕дно-укра╖нськ╕ земл╕, опинилися у ворогуючих таборах, вих╕дц╕ з цих земель, не зважаючи на ╖х лояльн╕сть, стали раптом ╚ворогами╩ Канади. Канадський уряд видав указ про ре╓страц╕ю та ╕нтернування ╕ноземц╕в ╚ворожо╖ нац╕ональност╕╩. В результат╕ того указу проти укра╖нц╕в -- вих╕дц╕в ╕з областей, як╕ входили до Австро-Угорщини, були спрямован╕ р╕зноман╕тн╕ репресивн╕ заходи. Протягом шести рок╕в галичани, буковинц╕ та рутен╕йц╕, хоча вони й при╖хали до Канади як поселенц╕ на запрошення уряду, п╕ддавалися р╕зного роду утискам.
Починаючи з 1905 року значн╕ групи укра╖нц╕в формувалися в Онтар╕о та Квебеку, де вони працювали в л╕сов╕й ╕ вуг╕льн╕й промисловост╕, на будовах та р╕зноман╕тних фабриках. Однак поселенц╕в ново╖ хвил╕ час╕в першо╖ св╕тово╖ в╕йни сюди, як правило не пускали. ╥х селили в малообжитих м╕сцевостях. У зв'язку з тим, що ц╕ ем╕гранти здеб╕льшого при╖хали до Канади з австр╕йських земель Галичини та Верховини, не зважаючи на нац╕ональн╕сть, ╖х вважали громадянами Австр╕╖ або Австро-Угоршини. Т╕, хто був в╕днесений до ц╕╓╖ категор╕╖, потрапляли в один ╕з 26 концентрац╕йних табор╕в, орган╕зованих для них у Канад╕, або найменше, отримували статус ворожих ╕ноземц╕в (карта 1). З 1914 по 1920 роки 8579 ╚ ворожих ╕ноземц╕в╩, включаючи ж╕нок та д╕тей, були ув'язнен╕. Про це зв╕тував генерал-майор В╕льям Д. Оттер, який керував операц╕ями по ╕нтернуванню, за дорученням М╕н╕стерства юстиц╕╖. Зг╕дно з п╕драхунками цього оф╕цера, лише 3138 репресованих можна було б квал╕ф╕кувати як ╚в'язн╕в в╕йни╩, а вс╕х ╕нших -- цив╕льними громадянами. з 5441 репресованого цив╕льних громадян близько 5 тисяч -- укра╖нц╕в. Кр╕м цього, понад 80 тисяч поселенц╕в у Канад╕, переважна б╕льш╕сть яких також були укра╖нцями, вважалися ╚ворожими ╕ноземцями╩, зобов'язаними регулярно в╕дм╕чатися у м╕сцевих пол╕цейських установах, або у пол╕ц╕╖ П╕вн╕чно-Зах╕дного К╕нна. Вони мали ╕дентиф╕кац╕йн╕ номери, як╕ мусили носити при соб╕ ц╕лодобово. За найменше порушення чи непокору каралися, аж до арешту та ув'янення.
 |
Карта 1: Операц╕й ╕нтернування у Канад╕, 1914-1920. |
Зараз непросто з'ясувати нац╕ональн╕сть кожного ╕нтернованого чи ворожого ╕ноземця, оск╕льки матер╕али, що збер╕галися в Нац╕ональному арх╕в╕ Канади, п╕сля зак╕нчення друго╖ св╕тово╖ в╕йни були знищен╕.
ще жив╕ дек╕лька очевидц╕в, котр╕ можуть виступити як св╕дки(?). Збереглися ╕ деяк╕ документи тих час╕в, як╕ п╕дтверджують що б╕льш╕сть репресованих так званих австро-угорц╕в -- укра╖нц╕ (фото 1 ╕ фото 2). За тих час╕в це була найб╕льша сх╕дно-╓вропейська ем╕грантська громада в Канад╕. Ус╕ ╕нш╕: поляки, ╕тал╕йц╕, болгари, хорвати, турки, серби, угорц╕, рос╕яни, ╓вре╖ становили менш╕сть. Але й серед них дехто потрапив у ворожих ╕ноземц╕в.
 |
Фото 1: ╚Австр╕йськ╕╩ ╕нтернован╕ в Морисс╕ (Британська колумб╕я), 1918р. |
 |
Фото 2: Н. Сакалюк ма ╕нш╕ укра╖нськ╕ канадц╕ в табор╕ для ╕нтерованих в Форт Генр╕, К╕н╠стон п╕д час Р╕здвяних свят, 1916р. |
Б╕льш╕сть в'язн╕в в╕йни н╕мецько╖ нац╕ональност╕ та н╕мецько мовн╕ автр╕йц╕ в╕докремлювалися в╕д ╕нших ╕нтернованих. Вони в╕дносилися до так званого ╚першого класу╩. Ц╕ в'язн╕ здеб╕льшого утримувалися у в╕дносно комфортних таборах на теренах утвореного у Форт╕ Генр╕ поблизу К╕н╠стона, Онтар╕о (фото 3 ╕ фото 4). М╕ж тим б╕льш╕сть ос╕б, визначених як автр╕йц╕, в╕дсилалися до табор╕в прац╕ у гливинн╕ райони Канади: Сп╕р╕т-Лейк, Британська Колумб╕я (фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, ╕ фото 9). У перел╕ку в'язн╕в ╖х досить часто називали Галичанами (греко-укра╖нського) -католицького в╕роспов╕дання або рутен╕йцями, хоча слово ╚укра╖нець╩ також використовувалося у деяких оф╕ц╕йних зв╕тах. нтернованих зобов'язували будувати на т╕льки концтабори, а й шляхи зал╕зниц╕, а також освоювати нов╕ земл╕, заготовляти л╕с. (фото 10). В╕йна потребувала солдат╕в. Британська колон╕я мусила посилати ╖х за океан. Таким чином, на приватних п╕дпри╓мствах, у федеральних та пров╕нц╕йних установах, на зал╕зниц╕ виникало чимало ваканс╕й. Багато хто ╕з ╕нтернованих ╚австр╕як╕в╩, зв╕льнившись п╕д чесне слово, влаштовувався на в╕льн╕ м╕сця. ╥х платня заф╕ксована на р╕вн╕, екв╕валентному солдатський, що значно менше н╕ж можна було б мати за свою працю на в╕льному ринку. Як зазначав генерал Оттер така ╚система╩ давала велику користь орган╕зац╕ям, що потребували роб╕тник╕в. Таким чином ╕нтернац╕йн╕ операц╕╖ не т╕льки руйнували с╕м'╖, а й сприяли експлуатац╕╖ ╕нтернованих.
 |
фото 3: Iнтернован╕ в черз╕ за ╖жею в табор╕ для ╕нтернованих б╕ля К╕н╠стону (Онтар╕о) в Форт Генр╕. |
 |
фото 4: Iнтернован╕ в двор╕ табору Форта Генр╕, К╕н╠стон (Онтар╕о). |
 |
фото 5: Iнтернован╕ на загот╕вл╕ дров для печ╕ б╕ля озера Сн╕р╕т, таб╕р для ╕нтенованих в Квебеку. |
 |
фото 6: Iнтернован╕ на робот╕ б╕ля Замково╖ гори, таб╕р для ╕нтернованих в Альберт╕, 1915р. |
 |
фото 7: Перекличка в табор╕ для ╕нтернованих в Альберт╕ б╕ля Замково╖ гори, 1915р. |
 |
фото 8: Споруди табору для ╕нтернованих б╕ля Оттер Кр╕к, Вританська Колумб╕я. |
 |
фото 9: Група роб╕тник╕в з Оттер Кр╕к, таб╕р для ╕нтернованих в Вританськ╕й Колумб╕╖, 1916р. |
 |
фото 10: Л╕соруби б╕ля озера Сп╕р╕т (таб╕р для ╕нтенованих в Квебеку). |
Кожен арешт супроводжувався конф╕скац╕╓ю ус╕х ц╕нних речей. Частина конф╕скованого була викрадена. Вже 1915 року генерал писав: ╚Виникли труднош╕ у п╕драхунку грошей, що над╕йшли╩. У сво╓му останньому зв╕т╕ в╕н зазначав: ╚нтернован╕ були мешканцями Канади ╕ волод╕ли нерухомим майном, що передане до ╚Фонду майна ворожих ╕ноземц╕в╩╩, доля якого мусила вир╕шуватися урядом. Понад 32 тисяч╕ канадських долар╕в гот╕вкою залишилося у приймальному оф╕с╕ генерала п╕сля завершення ╕нтернац╕йних операц╕й, що становить майже 1.5 м╕льйона долар╕в за нин╕шними ц╕нами. Можна п╕драхувати також можливу сьогодн╕шню варт╕сть конф╕скованого нерухомого майна, ц╕нних папер╕в, тощо. Але хто ╕ за якими м╕рками обчислить людську варт╕сть репрес╕й?! Щоденне життя в концтаборах було з ус╕х точок зору дуже напруженим. В'язн╕ не мали доступу до газет, ╖х кореспонденц╕я л╕м╕тувалася ╕ п╕ддавалася цензур╕. В'язн╕в змушували не лише забезпечувати ╕снування табор╕в, а й працювати на приватних п╕дпри╓мствах. Часом вони страждали в╕д охорони. Генерал Оттер писав: ╚Я побоююсь, що р╕зноман╕тн╕ скарги в'язн╕в на жорсток╕ д╕╖ охорони мають п╕дстави. На жаль, таке в╕дбува╓ться ╕ в ╕нших м╕сцях╩.
Тяжк╕ умови прац╕ та проживання, а також примусове ув'язнення, виснажували ф╕зичн╕ та моральн╕ сили в'язн╕в. 107 ╕нтернованих, у тому числ╕ 69 ╚австр╕як╕в╩, померли. Але була й ╕нша ц╕на. Уотсон К╕ркконел, колишн╕й службовець у таборах Форт Генр╕ та Капускас╕н╠ в╕дзначав: ╚...небагато людей, на яких довг╕ роки полону не залишали сво╓╖ в╕дм╕тини... Ув'язнення в чуж╕й земл╕, безд╕яльност╕ та безнад╕йного чекання було досить, щоб розхитати нерви та здоров'я╩.
Оттер визнавав, що серед в'язн╕в непоодинокими були випадки божев╕лля. Ось св╕дчення одного чолов╕ка про страждання брата його дружини у табор╕ у Петавав╕: ╚Вони розбили його душу там...В╕н н╕коли не зможе позбутися насл╕дк╕в несправедливост╕, а також розчарування в марних спод╕ваннях на цей новий св╕т╩.
У той час скр╕зь ширився пасивний оп╕р. Деяк╕ ╕нтернован╕ енерг╕йно протестували проти обставин, у яких вони опинилися. Наприклад, мав м╕сце справжн╕й бунт у концтабор╕ у Капускас╕н╠у 1916 року. Цей бунт охолив близько 1200 в'язн╕в та 300 охоронц╕в. У м╕сцевостях С╕дней та Нова Скот╕я група ╕нтернованих укра╖нц╕в, над╕слана з Онтар╕о для прац╕ на м╕сцевих шахтах та сталеливарних п╕дпри╓мствах, вчинила голодний страйк. Вони вимагали повернення до Онтар╕о або виселення назад до Австр╕╖. Траплялися також спроби втеч╕. п╕д час деяких таких спроб канадськ╕ укра╖нц╕ загинули (фото 11).
Дехто, не витримавши принижень, накладав на себе руки. Ком╕с╕я, яка займалася розл╕дуванням загибел╕ В╕льямя Перхалюка в Альберт╕ 1916 року, з'ясувала, що в╕н пок╕нчив самогубством у камер╕ пол╕цейського в╕дд╕лення, де оч╕кував результат╕в всталовнення сво╓╖ нац╕ональност╕. За висновком ком╕с╕╖, самогубство могло спричинитися втратою над╕╖.
 |
фото 11: Iван Григорщук, при спроб╕ втекти з табору для ╕нтернованих в Квебеку, б╕ля озера Сп╕р╕т, 7 червня, 1915р. |
Представники влади мали ╕нформац╕ю про те, що ╕нтернован╕ укра╖нц╕ зовс╕м не п╕дтримували нам╕ри Австро-Угорщини у в╕йн╕. У липн╕ 1916 року група укра╖нсько-канадських редактор╕в опубл╕кувала звернення до канадського народу:
╚Укра╖нц╕... Зах╕дно╖ Канади... п╕сля початку в╕йни тяжко постраждали через те, що вони були громадянами Австр╕╖. Цей факт призв╕в до того, що уряд Дом╕н╕ому, а також канадськ╕ роботодавц╕ несправедливо квал╕ф╕кували ╖х як австр╕йц╕в ╕ тим самим як ворожих ╕ноземц╕в. Значна к╕лк╕сть людей, п╕ддана репрес╕ям, хоча вони виявляли симпат╕╖ до ворога не б╕льше, н╕ж поляки, тому вони належать до певно╖ нац╕╖... яка плека╓ мр╕╖ виходу з в╕йни, одержавши власну нац╕ональну автоном╕ю з широкими правами. Але й дос╕ до укра╖нц╕в в Канад╕ ставляться як до ╚ворожих австр╕ц╕в╩. ╥х пересл╕дують, тисяч╕ з них ╕нтернован╕, вигнан╕ з роботи. ╥х прохання надати роботу не задовольняються. чому? Т╕льки з одн╕╓╖ причини -- тому, що вони мали нещастя народитися за австр╕йським кордоном.
Протягом во╓нних рок╕в ╕ще чимало ╕нших лист╕в, петиц╕й, меморандум╕в адресувалися укра╖нсько-канадськими орган╕зац╕ями, федеральн╕й та пров╕нц╕йн╕й адм╕н╕страц╕╖. Ус╕ ц╕ документи стверджували в╕ддан╕сть канадських укра╖нц╕в Дом╕н╕ому та Британськ╕й ╕мпер╕╖. Аналог╕чн╕ послання надсилалися ╕ окремими особами: наприклад, у серпн╕й 1914 року Пол (Павло) Вацук з Комарно, Ман╕тоба, писав до Р. Флетчера, заступника м╕н╕стра департаменту осв╕ти з В╕н╕ппе╠у: ╚Я н╕коли не чув жодного вияву нелояльност╕ до Британсько╖ ╕мпер╕╖ у наш╕й м╕сцевост╕╩.
Слово ╚укра╖нець╩ застосовувалось у оф╕ц╕йних документах табор╕в (наприклад, зв╕т про в╕зит до ╕нтернац╕йного табору в Банфф╕ у травн╕ 1916 року (фото 12) та газетних зв╕тах про под╕╖ у Сх╕дн╕й ╢вроп╕ п╕д час в╕йни та п╕сля ╖╖ зак╕нчиння. нтернован╕ особи розпов╕дали, що вони намагалися втовкмачити сво╖м пересл╕дувачам нац╕ональн╕сть. Канадськ╕ юристи нав╕ть надсилали листи комендантам табор╕в, у яких наголошували, що деяк╕ ув'язнен╕, не волод╕ючи англ╕йського мовою, неспроможн╕ вказати свою нац╕ональн╕сть, яка, можливо, ╓ ╓диним приводом для ув'язнення. Нав╕ть генерал Оттер визнавав, що приводом для арешту було скор╕ше прагнення мун╕ципал╕тет╕в зв╕льнитися в╕д б╕дняк╕в, н╕ж нелояльн╕сть цих людей.
 |
фото 12: ╚Австр╕йськ╕╩ ╕нтернован╕ в Банф╕, табор╕ для ╕нтернованих в Альберт╕. |
Лояльн╕сть канадських укра╖нц╕в до Канади та Британсько╖ ╕мпер╕╖ була поза сумн╕вом. Вони вступали до канадсько╖ арм╕╖ у рекордн╕й к╕лькост╕. При цьому давали нев╕рн╕ в╕домост╕ про м╕сце свого народження, або нав╕ть зм╕нювали сво╓ пр╕звище на американський кшталт з метою призватися до в╕йська.
Як писав Г. А. Мак╕ прем'╓р-м╕н╕стру Бордену в жовтн╕ 1918 року: ╚Обчислити к╕льк╕сть укра╖нц╕в, що знаходяться зараз у канадських експедиц╕йних силах, буде дуже важко тому, що вони служать у р╕зних батальйонах, розкиданих в╕д Атлантичного Тихого океану, але можна без сумн╕ву стверджувати, що серед п╕вм╕льйонно╖ канадсько╖ арм╕╖ (якщо так╕ в╕домост╕ будуть надан╕ в╕йськовим департаментом) процентна к╕льк╕сть укра╖нц╕в по в╕дношенню до ╖х цив╕льно населення б╕льша, н╕ж серед тих нац╕ональностей, що уже користуються прив╕леями британського громадянства сто рок╕в ╕ б╕льше╩.
У той час, як деяк╕ канадськ╕ укра╖нц╕, на кшталт капрала Ф. Коновала, були нагороджен╕ Хрестом В╕ктор╕╖, чимало ╕нших були ╚викрит╕╩ як ╚австр╕йц╕╩, вигнан╕ з лав арм╕╖ та ╕нтернован╕. Один такий укра╖нець Н╕к (Микола) Кономод писав з табору поблизу Гал╕факса кап╕тану Адаму з шостого в╕йськового див╕з╕ону, нагадуючи, що в╕н т╕льки при╓днався до батальйону, що формувався у Едмонтон╕ у серпн╕ 1914 року, але до того вже 7 рок╕в пост╕йно мешкав у Альберт╕ й нав╕ть одружився з уродженкою Канади. П╕дтверджуючи таким чином свою лояльн╕сть, в╕н дов╕в, що не розум╕╓ ╚на п╕дстав╕ якого звинувачення мене тут утримують╩.
нтернування к╕лькох тисяч канадських укра╖нц╕в (фото 13) супроводжувалося ухваленням акту про вибори в╕йськового часу у 1917 роц╕, який позбавив громадянських прав б╕льш╕сть канадських укра╖нц╕в. Це викликало протест, хоча й малоефективний. Найстар╕ша канадська щоденна газета Daily British Whig (К╕н╠стон, Онтар╕о) в╕дзначала: ╚Це досить проблематично, щоб в раз╕ ухвали ц╕╓╖ пропозиц╕╖ закону, вже -- ╚натурал╕зован╕╩ канадц╕ пок╕рно сприймали дор╕кання на свою адресу, н╕би то вони ╕ноземц╕. Без сумн╕ву в ╖х серцах будуть пос╕ян╕ незнищен╕ зерна г╕ркоти. Людина, честь яко╖ п╕ддана сумн╕ву ╕ постраждала в╕д нац╕онального приниження, запам'ята╓ це ╕ рано чи п╕зно шукатиме можливост╕ спокути╩
 |
фото 13: Iнтернован╕ п╕д час Р╕здвяних свят, 1916р. |
У св'язку з тим, що антием╕гранськ╕ настро╖ були частиною культурно╖ програми ветеран╕в, Асоц╕ац╕я ветеран╕в Велико╖ В╕йни вс╕ляко ╖╖ п╕дтримувала. Зокрема 1918 року вона вимагала придушення газет ╚ворохих ╕ноземц╕в╩, примусових позначок для ╕ноземц╕в, та примусово╖ прац╕ для ╚австр╕як╕в╩ ╕ н╕мецьких людей у Канад╕.
Восени-взимку 1918 року канадський уряд фактично визнав к╕лька укра╖нськомовних газет та орган╕зац╕й незаконними. В╕дразу п╕сля в╕йни укра╖нц╕ були депортован╕. Ще сотн╕ залишилися в концентрац╕йних таборах, а деяк╕ просид╕ли там до 1920 року. Колишн╕ ╚ворож╕ ╕ноземц╕╩ перетворилися на ╚загрозливих ╕ноземц╕в╩. П╕сля б╕льшовицького перевороту в Рос╕╖ у жовтн╕ 1917 року, нав╕ть не залишивши табор╕в, якимось чином вони стали ╚червоними╩.
Останн╕й канадський концтаб╕р перестав функц╕онувати 24 лютого 1920 року. 20 червня того х року припинив сво╓ ╕снування оф╕с ╕нтернац╕йних операц╕╖ в Оттав╕.
За такого пол╕тичного кл╕мату ще дуже довго укра╖нськ╕ канадц╕ побоювалися опинитися за колючим дротом. Американськ╕ та╓мн╕ агенти зазначали, що ╚укра╖но-канадц╕ до цього часу приголомшен╕ досв╕дом, якого вони набули за час╕в першо╖ св╕тово╖ в╕йни╩. Ще десятир╕ччя канадськ╕ укра╖нц╕ згадували, що в т╕ роки важко було бути укра╖нцем у Канад╕.
Посилаючись на власний досв╕д, один з ╕нтернованих писав:
╚Згадки про таб╕р поступово зникають ...але вони н╕коли не щезнуть зовс╕м╩.
Сьогодн╕ канадськ╕ укра╖нц╕, нагадуючи нац╕╖ про те, в╕д чого вони постраждали як народ у ц╕й кра╖н╕, звертаються до уряду Канади, вимагаючи визнання, в╕дпов╕дальност╕ за несправедлив╕сть, вчинену до укра╖нсько╖ громади у Канад╕ протягом 1914-1920 рок╕в, та компенсац╕╖ збитк╕в.
Чесне в╕дшкодування необх╕дне зараз, як ще одна гарант╕я того, що канадц╕ н╕коли знову не будуть п╕ддан╕ такому масовому ущемленню ╖х людських прав та громадянських свобод. Того, що зроблено, не виправити, але час спокути, безперечно, настав.
 |
Part of a list of internees at the Valcartier, Quebec camp, 23 July 1915.Many of those listed as "Austrains" were, in fact, of Ukrainian nationality. [Source: NAC RG 24, Volume 4513, File 4]. |
 |
Information about Vasil Trofin, internee #1137, a Ukrainian born in the city of Chernivtsi, Bukovyna. Trofin was arrested in St. John, New Brunswick and interned at the Amherst, Nova Scotia camp on 22 January 1918. [Source: NAC RG 24, Volume 4541]. |
 |
Numbers and nationalities of the internees at the Jasper, Alberta internment camp, 26 February 1916. Most of the prisoners were Ukrainians. [Source: NAC RG 24, volume 4744, File 3]. |